top of page

Трамп — Путін: коли бізнес важливіший за мир, справжнє обличчя влади

gozlancontact
12 жовт.
Читати 3 хв

Треба було наважитися. Дональд Трамп це зробив.

Україна й далі платить ціну війни, яку нав’язала Росія. І саме в цей момент президент Сполучених Штатів повідомляє про домовленість із Володимиром Путіним щодо масштабного експорту російського дизельного пального до своєї країни. Його адміністрація йде ще далі, плануючи послабити санкційний тиск на Москву, на велике обурення Європи та України.

І знову нам скажуть, що Дональд Трамп — людина миру? Але про який мир ідеться, якщо принципи поступаються місцем діловим інтересам, якщо щодо санкцій можна домовитися, а країна, яка зазнала агресії, через це опиняється на узбіччі?

Україна — розмінна монета

 

Дональд Трамп прагне негайного результату: укласти угоди, яких не змогли досягти інші, довести свою майстерність переговорника й знизити вартість енергоносіїв. На папері це виглядає ефективно, але з геополітичного погляду все набагато серйозніше. Росія веде війну проти України, а прибутки від експорту енергоносіїв мають для неї важливе значення як в економічному, так і в стратегічному плані. Послаблюючи обмеження, поки тривають запеклі бої, ми маємо запитати себе: який ще важіль тиску залишається, щоб спонукати Москву до справедливого й тривалого миру?

Володимир Зеленський вважає це рішення негідним, і його недовіру можна зрозуміти: як вимагати поступок від України, коли її ключовий західний союзник відкриває для Росії нові торговельні можливості?

Важлива не лише сама угода, а й сигнал, який надсилають Кремлю: бізнес відновлюється, щойно це відповідає інтересам Америки, — і ні руйнування, ні жертви, ні сама війна цьому не заважають.

 

Барель нафти чи мир?

 

Повернувшись до влади, Дональд Трамп демонструє транзакційну дипломатію, де все вимірюється результатами, прибутками та співвідношенням сил. У міжнародних відносинах це не новина, але такий підхід може бути небезпечним, коли створює враження, ніби конфлікт — лише комерційна справа. Ми надто швидко забуваємо, що за статистикою стоять зруйновані міста, солдати, які не повернуться додому, переміщені діти, зламані долі родин і народ, який прагне зберегти свою незалежність.

А що буде з українськими дітьми, яких депортували або примусово вивезли до Росії, — питанням, яке тягне за собою міжнародну відповідальність? Невже їхня доля має стати лише приміткою дрібним шрифтом у переговорах великих держав?

 




Невже Трамп завжди був саме таким?

Коли економічні інтереси Сполучених Штатів ставлять на перше місце, навіть якщо це означає послаблення тиску на Москву, слід мати сміливість називати речі своїми іменами: це вже не політика миру, а політика інтересів.

11 жовтня Трамп продемонстрував це, оголосивши про припинення вогню щодо російської та української енергетичної інфраструктури. Київ заявив, що його не поінформували про домовленість заздалегідь, і повідомив про нові удари з іншого боку фронту.

 

Що залишається від Європи?

 

Європа не може обмежуватися коментарями щодо позиції Вашингтона, висловлювати кілька застережень і чекати на наступну ініціативу Білого дому. Якщо Вашингтон насамперед ставить власні інтереси, європейці зобов’язані проявити твердість — задля захисту своїх. Не можна покладати гарантії безпеки Європи виключно на волю американського президента: союзництво не означає підпорядкування.

 

Перед Європою стоять дві вимоги:

-              — надійні гарантії безпеки;

-              — конкретна відповідь на долю українських дітей.

 

Постає принципове питання.

 

Лідера оцінюють не за словами, а за його діями, наслідками його рішень і тим, хто отримує від них вигоду. Дональд Трамп заявляє, що хоче покласти край війні. Гаразд. Нехай тоді доведе, що його угоди справді зупиняють російську агресію, а не просто відкривають нові комерційні можливості. Нехай вимагатиме від Володимира Путіна чітких і суворих зобов’язань, забезпечить гарантії для України й не перетворюватиме санкції на розмінну монету без належних зустрічних поступок.

Історія судитиме не лише про укладені угоди. Вона судитиме також про зроблені поступки, забутих жертв і зраджені принципи.

Ерік Гозлан

Президент Ukraine International Coordination Alliance

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 
 

Коментарі


  • Facebook
  • Twitter
  • LinkedIn

©2021 Розуміння світу. Створено за допомогою Wix.com

bottom of page