Відкрите звернення до керівництва «Нескореної Франції» (La France insoumise)

Шановні пані та панове,

Ви регулярно перебуваєте серед тих, хто першим засуджує страждання палестинського народу. Ви виступаєте із заявами, звертаєтеся до інституцій, мобілізуєте громадську думку й робите це питання одним із головних політичних пріоритетів.

Ця позиція є вашим правом.

Проте вона порушує питання, яке я хотів би поставити вам публічно: чи справді ваше співчуття до народів, які страждають, є універсальним?

Адже коли йдеться про українських дітей, яких від початку війни було перевезено або депортовано до Росії, ваш голос звучить значно тихіше.

Водночас ця тема зовсім не є другорядною.

Міжнародні організації задокументували факти переміщення українських дітей на окуповані Росією території або до Російської Федерації. У березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової, зокрема за ймовірний воєнний злочин депортації та незаконного переміщення українських дітей.

Невже ці діти менш важливі лише тому, що вони українці?

Невже їхні страждання заслуговують на менше демонстрацій, менше заяв, менше публічних виступів?

Я не прошу вас обирати між палестинськими та українськими дітьми.

Я прошу вас саме про протилежне: не обирати між жертвами.

Можна захищати права палестинців, не применшуючи прав українців. Можна засуджувати рішення ізраїльського уряду, не заплющуючи очі на злочини, скоєні в Україні. Можна підтримувати цивільне населення Гази й водночас вимагати, щоб українських дітей розшукували, встановлювали їхню особу та повертали до своїх родин.

Захист прав людини не повинен діяти за принципом подвійних стандартів.

Він має починатися з простого правила: жертва залишається жертвою незалежно від її громадянства, релігії, походження чи політичного табору, до якого її зараховують.

Саме виходячи з цього принципу я звертаюся до вас.

Ви маєте величезну здатність впливати на громадську думку у Франції. Чому ж ця здатність так рідко використовується, щоб говорити про українських дітей, яких було переміщено до Росії?

Чому це питання так мало присутнє у ваших публічних виступах?

І насамперед, що б ви сказали, якби ці діти були палестинцями?

Я не прошу вас захищати Україну загалом. Я не прошу вас підтримувати український уряд. Я навіть не прошу вас схвалювати політику Києва.

Я лише прошу вас захищати дітей.

• 

Бо, на мою думку, саме тоді, коли ми не погоджуємося з урядом, народом чи певною політикою, ми повинні бути здатними відрізняти жертв від тих, хто несе відповідальність.

Захист прав людини не може залежати від ідеологічної близькості.

Він не може бути зарезервований лише для тих жертв, чия справа відповідає нашим політичним переконанням.

Якщо ви справді захищаєте універсальні права людини, тоді захищайте їх усюди.

Українські діти також потребують того, щоб хтось говорив від їхнього імені.

Ерік Гозлан

Фахівець із системної геополітики